Романовський Олександр Георгійович

Фахівець у галузі управління соціальними системами, педагогіки вищої школи, психології, політології та синергетики. Доктор педагогічних наук (2001), професор (2002). Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (1999).

Народився 26 січня 1953 року. Закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут (1974). З 1981 р. працює у Харківському політехнічному інституті (тепер Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут") проректором з науково-педагогічної роботи.

Захистив кандидатську дисертацію на тему: "Жаростойкие флюмохромитсодержащие цементы" за спеціальністю "Технология тугоплавких неметаллических изделий" у галузі технічних дисциплін (1990) і докторську дисертацію "Теоретичні і методичні основи підготовки майбутніх інженерів до управлінської діяльності" за спеціальністю "Теорія і методика професійної освіти" (2001). Одержав звання професора (2002).

У 2000 р. створив і очолив першу та єдину в Україні кафедру педагогіки і психології управління соціальними системами. Засновник (2000) і головний редактор науково-практичного журналу "Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія".

Основний напрямок досліджень професора — методологічні та теоретичні проблеми підготовки майбутніх інженерів як управлінської еліти. Ним започатковано нові наукові напрями щодо підготовки національної гуманітарно-технічної еліти. Дослідження науковця присвячені управлінській підготовці інженера; формуванню психологічної готовності фахівця до професійної діяльності; підготовці фахівця до успішної діяльності в екстремальних та кризових ситуаціях; особистісному розвитку інженера як носія високої професійної та соціально-культурної компетенції; духовному розвитку майбутніх спеціалістів; акмеологічним аспектам досягнення успіху; синергетичним принципам побудови навчально-виховного процесу у ВНЗ; психологічним аспектам формування політичної еліти.

Олександр Георгійович опублікував понад 300 наукових праць, в тому числі 12 монографій, два підручники, 13 навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України та 16 навчально-методичних посібників. Підготував одного доктора й шістьох кандидатів педагогічних наук.